ТЕМА НОМЕРУ: Координатор національного масштабу

kostrizaМіжнародна організація праці змінює польового «командира» в Україні. Яким чином це вплине на національну політику у галузі охорони праці.

Національний координатор Міжнародної організації праці (МОП) в Україні Василь Костриця встановив своєрідний рекорд посадового довголіття. Не так багато тих, хто сьогодні має реальний вплив на внутрішню політику в Україні може сказати, що перебував у вирі подій за часів каденції трьох президентів – Леоніда Кучми, Віктора Ющенка і Віктора Януковича. Ось уже майже 17 років він залишається першим і єдиним українським «зв’язковим» із МОП. Своє посадове довголіття Костриця пояснює тим, що його роботодавці мешкають у Женеві, а сам він вміє бути корисним і знайти баланс у відносинах з державними органами, профспілками і роботодавцями.

У цьому році Василю Івановичу виповнилося 64 роки. 1 березня він залишає посаду. З цим Україна завершує цілу епоху відносин із МОП. Чого вдалося досягти за 17 років балансування у трикутнику роботодавці-профспілки-держава? Як національний координатор може вплинути на стан охорони праці в Україні? Скільки грошей витрачено Женевою на збереження життя і здоров’я працюючих в Україні? Чи буде наступним національним координатором МОП жінка, і як це позначиться на імплементації Україною найважливіших конвенцій у сфері праці? По це та інше – в ексклюзивному інтерв’ю для нашого журналу.

Дипломат, бюрократ? – Експерт!

– Майже 17 років Ви залишалися національним координатором в Україні. Як вдалося «згодитися» різним політичними силам?

– Співробітники МОП не підпорядковуються уряду тієї країни, де вони працюють. Це гарантія того, що політичні зміни не обов’язково призведуть до зміни національного координатора. МОП не є політичною міжнародною організацією. Крім того, національні координатори не мають ніякого відношення до політики в політичному сенсі цього слова.

Крім того, потрібно було так вибудувати стосунки з урядовими структурами, профспілками і роботодавцями, щоб у них не з’явилося жодних сумнівів, що національний координатор абсолютно нейтрально ставиться до кожної зі сторін, нікому не надає перевагу. Дотримання цього принципу – запорука моєї успішної діяльності та довіри з боку соціальних партнерів, урядових структур до мене як до представника МОП.

Ким Ви себе відчуваєте на цій посаді більше – дипломатом чи бюрократом?

– Експертом. Поясню чому. Довіра до представника МОП будується, безумовно, на якихось дипломатичних підходах і принципах. Разом із тим, ця довіра житиме недовго, якщо діяльність обмежена лише обережним ставленням до кожної зі сторін і принциповим відстоюванням позиції МОП. Україна все ще перебуває у стадії розбудови політики у сфері праці, ринку праці, соціального діалогу і трипартизму. Тому досить часто доводиться виступати в якості експерта-порадника, відповідаючи на питання: що робити у тому чи іншому випадку або ситуації? Швидко реагувати на конкретний запит конкретної сторони: чи то Міністерства праці і соціальної політики, чи то Держгірпромнагляду, чи то Державного центру занятості. Знаходити відповіді на питання: як це відображено у документах або статистиці МОП? Де Україна у порівнянні з іншими країнами знаходиться з того чи іншого питання? Як та чи інша проблема вирішувалася у країнах Європейського Союзу чи у світі в цілому? Як правило, такі консультації потрібно надавати негайно. Тому національний координатор має бути обізнаним, оперативно отримувати експертну інформацію від штаб-квартири у Будапешті.

Найбільші досягнення

– Чим можете пишатися, чого досягли як координатор МОП за роки каденції?

– Україна є членом МОП із 1954 року. Проте до кінця 90-х років у незалежній Україні для багатьох урядовців, профспілкових організацій МОП залишалася маловідомою організацією. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Нині складно уявити будь-яку ініціативу в галузі трудових стосунків в Україні без участі МОП (консультативної, експертної або технічної підтримки).

За 17 років в Україні реалізовано понад 30 проектів МОП (більшість – за підтримки донорів. Вони охоплювали майже весь мандат МОП. Досить активно розвивався соціальний діалог, майже щороку ратифіковувалися конвенції МОП. До речі, останні три конвенції напряму пов’язані з охороною праці, збереженням життя і здоров’я працюючих. Україна приєдналася до всіх восьми фундаментальних конвенцій МОП. Ми одні з перших, хто ратифікував конвенцію «Про заборону дитячої праці та викорінення найгірших форм дитячої праці».

Понад 10 років займаємось питаннями охорони праці. Останнім часом (уточнити період) організували проект МОП, спрямований на підтримку розбудови національного законодавства і національної програми щодо охорони праці. Мета проекту – вдосконалення системи статистики нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві. Ще одна ціль – виміряти економічні втрати для роботодавців, які не поліпшують умови праці на робочому місці.

Протягом майже десяти років займаємось проблематикою ВІЛ-СНІДу в сфері праці та недопущення дискримінації ВІЛ-інфікованих. До речі, МОП – єдина структура, що розглядає ВІЛ-СНІД не лише як медичну, а й соціальну і трудову проблему.

Загалом, уся наша робота у сфері праці доволі часто інкорпорується, включається в ту політику і заходи, що пов’язані з охороною праці. Бо вони дотичні, наприклад навчання на робочому місці тощо.

У 1998 році МОП ухвалила спеціальну декларацію щодо фундаментальних принципів та прав у сфері праці, що базується на восьми фундаментальних конвенціях, які охоплюють всі основні права і свободи громадян у сфері праці. Тож робота з реалізації цієї декларації, що тривала п’ять років, була спрямована фактично на виконання восьми фундаментальних конвенцій. Здобутком цієї роботи стали напрацювання до Трудового кодексу. МОП надавала технічну й експертну допомогу, зробила експертні висновки до проекту кодексу, що розглядався Верховною Радою у другому читанні.

– Є багато опонентів цього документа…

– Так, нині ця сфера дуже дискутабельна. Але у тому, що кодекс не ухвалений, провини МОП немає. Будь-яка реформа у сфері трудового законодавства має відбуватися не лише за ініціативи політиків, а й за підтримки громадськості. Сподіваюсь, що колись буде напрацьований такий законопроект, який буде сприйнятий і урядом, і парламентом, і соціальними партнерами, і суспільством. Бо зміни трудового законодавства сьогодні на часі.

Коли ми говоримо про здобутки, то маємо на увазі те, що ми залучили, виховали, навчили велику кількість вітчизняних фахівців, експертів у відповідних сферах діяльності МОП в Україні. Протягом 17 років ми сформували команду однодумців. Багато спеціалістів, які долучалися до реалізації проектів МОП, нині працюють у структурах системи ООН не лише у Києві, а навіть у Нью-Йорку. Дехто працює в Україні в міжнародних організаціях, у зарубіжних посольствах.

Безумовним здобутком можна вважати створення системи професійної реабілітації і працевлаштування інвалідів в Україні. Це система була побудована урядом України повністю під егідою і за технічної підтримки МОП: від ідеї – до реалізації. Із залученням низки міжнародних організацій – донорів, зокрема програми ООН розвитку України (донор – уряд Швейцарії – фінансував блок модульних програм із професійного навчання. – Ред.). Завдяки існуючій нині системі професійної реабілітації, десятки тисяч інвалідів отримали доступ до здобуття професії, кваліфікації за майже тридцятьма професіями. Для десятків тисяч людей ринок праці тепер став відкритий і доступний. Я це відношу до найбільшого здобутку.

Дотримання Україною духу і суті конвенцій МОП

На прохання порівняти як Україна виглядає на фоні інших членів МОП в контексті дотримання принципів і духу конвенцій, Василь Костриця  категорично зауважив, що МОП не практикує ніяких рейтингів. Між тим, деякі порівняння все ж робляться. Наприклад, зафіксовано таку тенденцію:  меншу кількість конвенцій ратифіковано тими країнами, де рівень життя вищий. Є статистика кількості зауважень з боку МОП до країн-членів у контексті виконання вимог конвенцій. Існують і інші індикатори цивілізованості трудових стосунків, і політики у галузі охорони праці зокрема. Проте, в Україні  тексти щорічних доповідей уряду про виконання конвенцій та реагування на зауваження і скарги залишаються «закритими» навіть для роботодавців і профспілок.

– Існує багато рейтингів: інвестиційної привабливості, простоти ведення бізнесу, свободи слова…Україна там посідає певне місце. Якщо порівняти, наприклад, за таким параметрами, як Україна інтегрована до норм і принципів, що сповідує МОП? За таким критерієм, як ратифікація конвенцій та їхня імплементація?

– Міжнародна організація праці такого рейтингу не проводить.

– Але ж ми говоримо про умовний рейтинг…

– І умовно також…Хочу наголосити, що мова йде не лише про кількість ратифікованих конвенцій, а й про їхню імплементацію. Так, Україна сьогодні ратифікувала 69 (61 чинна, 8 – денонсовані) з понад 200 конвенцій. Це досить високий показник. Згадаємо ще 210 рекомендацій, що не потребують ратифікації, значна частина яких супроводжує ту чи іншу конвенцію, є додатком, а відтак, – частиною цього міжнародного акта. Це кількісний показник.

Однак якщо говорити про інші країни, то якісь приєдналися раніше, якісь – пізніше. Утворювалися нові країни…Коли я починав працювати, то у складі МОП було 174 країни. Сьогодні їх уже 185. На якихось етапах окремі країни призупиняли членство…

Усі країни МОП ратифікували базові вісім конвенцій – це головне, бо вони є принциповими для всіх членів.

Україна є частиною глобального проекту «Показники вимірювання гідної праці». Це вже третя програма в рамках МОП щодо гідної праці. Нинішня програма розрахована на 2012-2015 роки. Україна була однією з десяти пілотних країн, де будувалася система показників вимірювання гідної праці (основних – одинадцять, а загалом – тридцять). Побудовано профіль країни. Але при цьому МОП зазначила, що ці показники, які будуть прийняті і схвалені, не будуть слугувати порівнянням для рейтингування країн. Бо права людини досить важко вимірювати якимись рейтингами.

Тому оце застереження є з боку МОП. Одна з функцій спостережних, контрольних органів МОП – відстежувати імплементацію ратифікованих конвенцій, розглядати звіти щодо нератифікованих конвенцій.

Моська трудова конвенція

– Чим у цьому контексті Україна цікава МОП?

– Сьогодні один із ключових інтересів МОП прикутий до України в контексті Міжнародної трудової морської конвенції. У МОП була велика кількість морських конвенцій, що регулювали ті чи інші аспекти праці моряків. Зокрема, їхню безпеку і здоров’я, медичне і побутове обслуговування, метраж кокпіта, кухні, їдальні тощо. У рамках МОП існує навіть міжнародна тристороння комісія (представники МОП, міжнародної транспортної федерації профспілок, судовласників. – Ред.) зі встановлення мінімальної заробітної праці моряків.

Це єдина професія, де існує така щільна увага і стільки міжнародних норм, бо моряки ходять не лише під національним, але й під будь-яким іншим прапором. І при цьому вони не є мігрантами, а залишаються громадянами країни. «Морських» конвенцій було чимало. Вони поділялися на певні сфери. Однак деякі країни ратифікували лише частину цих конвенцій. Відтак, права моряків не були захищені повною мірою. Через це було ухвалено рішення про необхідність прийняття об’єднаної морської конвенції, яка б увібрала в себе норми і вимоги всіх попередніх конвенцій. Такий собі «морський кодекс». У 2006 році такий документ був ухвалений під час конференції МОП у Женеві.

Є особливості у процедурі прийняття морської конвенції. Вона вважається ратифікованою, якщо її ухвалять 30% країн-членів МОП, що мають флоти з сумарним тоннажем 30% від загальносвітового. Необхідна кількість країн вже ухвалили цю конвенцію, і вона набере чинності як міжнародний правовий акт у серпні 2013 року.

– Україна серед цих 30%?

– Ні, Україна допоки не ратифікувала цю конвенцію. Прикро, бо вона входить до десяти країн, що поставляють найбільше моряків у світі. Це 4-5 місце. Загалом, на українських та інших кораблях працюють близько 80 тисяч моряків. Україні потрібно ратифікувати дану конвенцію. МОП надавала, надає і буде надавати всю необхідну допомогу для цього. В Україні існують різні погляди на доцільність ратифікації. Переконаний, що уряду вдасться мати консолідований погляд на цю проблему.

– Які можуть бути негативні наслідки у разі не ратифікації?

– В українських моряків можуть з’явитися проблеми з працевлаштуванням. Зазначу, що працюючи під прапорами інших країн, за своїм статусом вони не є мігрантами. Це громадяни України, які мають бути захищені. Прийняття конвенції покладає доволі великі зобов’язання не лише на уряд, а й на рекрутингові агенції з працевлаштування моряків. Наприклад, вони не мають права брати кошти з моряків за працевлаштування, а лише із судновласників і роботодавців. Йдеться про систему страхування моряків, портовий контроль тощо. Уже сьогодні деякі з них мають проблеми, коли судновласники вимагають сертифікат відповідності міжнародній конвенції, яку Україна не ратифікувала.

Україні цю роботу ще належить виконати. Директор департаменту норм Клеопатра Думбія Гемблі двічі (під час перебування в Україні, а потім офіційним листом) наголосила на готовності МОП надавати всю необхідну експертну і технічну допомогу для ратифікації Україною цієї конвенції. До речі, конвенція також має відношення до охорони праці і здоров’я моряків, бо містить вимоги про медичні огляди, страховку, умови праці, відпочинку тощо.

Офіс МОП в Україні і стан охорони праці

– Як діяльність Вашого офісу може вплинути на покращення стану охорони праці в Україні? Чи достатньо потужний маєте інструментарій?

– Хочу наголосити, що умови праці мають створювати роботодавці. Зі свого боку МОП, співпрацюючи з державними установами й органами, профспілками і роботодавцями, надає механізм і правила (через міжнародні трудові норми, конвенції) щодо розвитку національної системи управління охороною праці, дотримання міжнародних норм і законодавства у певних галузях і на кожному робочому місці. Коли ми говоримо про МОП, то маємо на увазі не лише офіс національного координатора. Це – експертна допомога і підтримка відповідних департаментів МОП.

Що нам вдалося зробити? Перш за все, Україна одна з країн, яка неформально щороку відзначає Всесвітній день охорони праці, що у часі співпадає з національним Днем охорони праці. Безумовно, додаткові заходи в рамках відзначення цього дня нагадують роботодавцям, профспілкам, місцевій і центральній владі про цінність життя і здоров’я на кожному робочому місці. Усі ці заходи сприяють впровадженню кращих умов праці, про що свідчить статистика.

Доречи, МОП як міжнародна організація допомагає Держгірпромнагляду і Держнаглядпраці у покращенні та вдосконаленні їх системи нагляду і звітування. Так, Держгірпромнагляду ми допомогли у впровадженні електронної системи звітування про нещасні випадки на виробництві. Сьогодні надаємо технічну й експертну допомогу з цього питання Держнаглядпраці.

– Ще одна проблема – статистика професійних захворювань.

– Так, запобігання професійним захворюванням – це тема цьогорічного Всесвітнього дня охорони праці. В Україні немає, як і не було у Радянському Союзі, справжньої статистики професійних захворювань. Пояснень цьому безліч. З одного боку, складно порівнювати рік до року, збирати за роками. Бо людина працювала, а наслідки її праці у шкідливих умовах можуть проявитися через певний час. Проте важливо, щоб роботодавець і працівник дотримувалися правил щорічних чи регулярних медичних оглядів, щоб людина дбала про себе, а всі результати щорічних медичних оглядів були зафіксовані у документах. Адже є багато випадків, коли людина звертається з приводу захворювання, яке могло бути спричинено її професійною діяльністю, однак документально підтвердити це не може. На жаль, так буває…

У цьому контексті у нас є дуже потужний партнер, з яким МОП співпрацює протягом багатьох років – це Інститут медицини праці Національної академії медичних наук на чолі з академіком НАНУ і академіком Національної академії медичних наук Юрієм Іллічем Кундієвим. Інститут займається питаннями професійних захворювань, шкідливих умов праці тощо.

Сьогодні виникають нові технології, нові сфери виробництва і багато з них не досліджені в контексті впливу на здоров’я людини. До речі, один із днів відзначення охорони праці якраз був присвячений проблематиці впровадження нанотехнологій як на виробників, так і на споживачів цих продуктів. Ці питання не досліджені і повинні бути в центрі уваги і роботодавців, і урядів, і профспілок, і наукових установ.

Інспекція праці

– Повернемося до інспекції праці. Чи не є це порушенням конвенції 81 «Про інспекцію праці» фактичне підпорядкування Держгірпромнагляду Міністерству енергетики та вугільної промисловості України? Адже за конвенцією, інспекція праці має бути незалежною.

– Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно мати експертну оцінку комітету МОП із застосування конвенцій і рекомендацій МОП. Бо лише оцінки і висновки цього комітету можуть враховуватися. Допоки до МОП ніхто не звертався. Ні тоді, коли Держгірпромнагляд підпорядкували Міністерству надзвичайних ситуацій, ні сьогодні. Відповідно до конвенції 150 (Про адміністрацію праці. – Ред.), у системі адміністрації праці також знаходиться інспекція праці. У конвенціях 81 і 129 йдеться про інспекцію в широкому розумінні і зазначається, що за наявності двох інспекцій, вони координують свою діяльність тощо. Це прописано у звіті генерального директора МОП 2011 року щодо адміністрації праці.

Щодо підпорядкування тому чи іншому міністерству, то з цього питання ніхто до комітету експертів з дотримання конвенцій і рекомендацій не звертався, і зрозуміло, що ніяких висновків не зроблено.

– А хто має звернутися?

– Відповідно до процедури, скаргу чи подання можуть зробити або всеукраїнські профспілки, або об’єднання роботодавців, або уряд, якщо це звернення, а не скарга. Бо уряд сам на себе не скаржиться. Він може підготувати подання або запросити експертизу. Наприклад, чи рішення відповідає принципам тієї чи іншої конвенції? Це теж одна з форм.

– Чи були приклади подібних звернень або скарг від України?

– Так, була скарга профспілок щодо невідповідності Постанови Кабінету Міністрів №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» і пізніше ухваленого закону України 877 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» конвенціям 81 і 129.

З цього приводу комітет експертів зробив висновок і була дана рекомендація уряду внести відповідні зміни. Наступну інформацію про те, як враховані рекомендації МОП, кабмін має подати цього року.

Наступник

Від теми свого наступника Василь Костриця демонстративно дистанціювався. Попри всі намагання, він так і не повідомив ні прізвище кандидатів, ні їхню стать.

Журнал «Промислова безпека» минулого року прогнозував, що наступником Василя Костриці буде жінка. Ми виходили із того, що МОП принципово виступає за гендерну рівність, тож має це демонструвати. Відтак, цілком логічно: після 17 років чоловічого «панування» національним координатором має стати жінка.

За нашою інформацією в Україні це питання вже вирішено, але прізвище тримається у секреті до 1 березня. Такий підхід і утаємниченість здаються доволі дивними, адже мова йде про ключову фігуру у взаємодії із МОП.

– Вас призначили на посаду у червні 1996 року. А хто працював до того?

– Ніхто, це було вперше. Посада була ініційована урядом у 1992 році. Тривали перемовини між міністром праці України і генеральним директором МОП. Наприкінці 1995 року вони успішно завершилися. А вже у лютому 1996-го розпочалась процедура, у березні були проведені фінальні інтерв’ю із кандидатами.

– Багато було охочих?

– Я не знаю скільки всього, це питання конфіденційне. Але на заключному етапі для інтерв’ю були відібрані три кандидати.

– Хто проводив інтерв’ю?

– Це була величезна команда високих чиновників. Всього шість чоловік – директор європейського офісу МОП у Женеві, його заступник, директор офісу у Будапешті, спеціаліст з питань роботодавців, профспілок…

– Це говорить про вагу посади національного координатора.

– Так. Повірте, всі претенденти були дуже достойними.

– Є такий анекдот. Чиновник, який завершує каденцію на посаді, готує два листи своєму наступнику на випадок, якщо той не впорається. Перший із порадою: звинувачуй у всьому попередника, другий, – готуй два листи! Які Ваші побажання наступнику?

– Я б підготував один лист із порадою йти вперед. Поясню чому. Сьогодні і ми, і весь світ знаходиться у складних умовах. Скорочується кількість донорів для міжнародних проектів системи ООН і за межами ООН. Тому у штаб-квартирі, у зв’язку із приходом нового генерального директора МОП Гая Райдера, теж буде багато змін щодо структури МОП, ролі штаб-квартири, її польових структур – регіональних офісів. Але роль національного координатора залишиться.

Тому він має доносити інформацію і побажання соціальних партнерів і уряду. Так, є програма співпраці на п’ять років, і потрібно виходити зі стратегічних національних пріоритетів. Але життя щодня диктує якісь нові питання, на які ми повинні відповідати уряду і соціальним партнерами. Наприклад, півтора роки тому була надана експертна допомога з питання пенсійного реформування. Зокрема, надано рекомендацію не дуже поспішати із запровадженням накопичувальної приватної системи пенсійного страхування. Після цих рекомендацій тодішній міністр соціальної політики Сергій Тігіпко почав говорити, що за умов дефіциту солідарного пенсійного фонду не можна запроваджувати накопичувальний. Наталія Королевська нещодавно також висловилася щодо цього питання, зазначивши, що за умов дефіциту бюджету пенсійного фонду впроваджувати обов’язкову накопичувальну систему неможливо.

– Чи будете контактувати із наступником? Чи будете підказувати?

– Безумовно, пропрацювавши майже двадцять років і йдучи з посади, я не зможу забути моїх професійних інтересів. Якщо людина (наступник) або МОП буде звертатися з проханням надати пораду, допомогу, – безумовно, відгукнусь.

– Рік тому наш журнал прогнозував, що Вас на посаді замінить жінка…

– Не можу нічого з цього приводу сказати, бо це залежить від України і МОП.

– А вже ідуть якісь консультації з МОП?

– Триває процедура відбору. Однак я цього не коментую.

– Ким Ви себе бачите після завершення кар’єри в МОП?

– Мемуари точно не писатиму.

– Чи надходять пропозиції з працевлаштування. Ваш досвід, знання, зв’язки дорогого варті…

– Це питання буде для мене важливим після 1 березня. Ініціатива має відходити від тих сторін, які зацікавлені у моєму досвіді, експертних знаннях. Якщо будуть зроблені відповідні пропозиції і вони влаштують мене, тоді вирішуватиму.

Коли був прощальний вечір у нас в Будапештському офісі, я підтвердив, що пропрацювавши майже сімнадцять років в МОП, я, звичайно ж, не зраджу своїм принципам, нормам, поглядам на світ праці. І навіть працюючи на якусь одну сторону, ці принципи будуть сповідуватися…

– І через Вас реалізовуватися…

– Ні, це інше. Реалізується тими, хто приймає рішення. Політичні й інші… Але моя експертиза, консультація, порада, якщо вони будуть потрібні, не будуть відходити від принципів і норм МОП. За будь-яких варіантів, мій досвід залишиться в Україні, а відтак, – працюватиме в Україні, слугуватиме її інтересам.

Оставить комментарий

Яндекс.Метрика