Вимоги правил пожежної безпеки (ППБ) під час вогневих, фарбувальних і будівельно-монтажних робіт

Паяльні роботи

При роботах із використанням паяльних ламп робоче місце повинне бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, що містяться на відстані менше 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.

Паяльні лампи необхідно утримувати справними і не рідше, ніж один раз на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не рідше одного разу на рік мають проводитися контрольні випробування паяльних ламп тиском.

Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути відрегульовані на заданий тиск.

Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх потрібно у спеціально відведених для цього місцях.

Для запобігання викидам полум’я з паяльної лампи, пальне, яким заправляють лампи, повинне бути очищене від сторонніх домішок і води.

Щоб уникнути вибуху паяльної лампи, забороняється:

– застосовувати у якості пального для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;

– підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий тиск, що зазначений у паспорті;

– заповнювати лампу пальним більш ніж на 3/4 об’єму її резервуара;

– відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола;

– ремонтувати лампу, а також виливати з неї чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню, під час цього палити.

Розігрівання (варіння) бітумів і смол

Розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно здійснювати у спеціальних котлах, що мають бути справними й забезпеченими кришками з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.

Заповнювати котли дозволяється не більш ніж на 3/4 їх місткості. Завантажувальний у котел наповнювач має бути сухим.

Щоб уникнути виливання мастики у топку та її загоряння, котел необхідно встановлювати похило, так щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком із негорючого матеріалу.

Топки котлів після закінчення роботи потрібно погасити й залити водою.

Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно обносити валом або бортиком із негорючих матеріалів не менше 0,3 м заввишки.

З метою пожежогасіння, місця розігрівання (варіння) бітуму і смол необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємкістю 0,5 м, лопатами та не менш ніж двома пінними вогнегасниками.

Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі, газові балони в кількості не більше двох повинні розміщатися у вентильованих шафах із негорючих матеріалів, що встановлені на відстані не менше 20 м від працюючих котлів. Такі шафи слід постійно тримати замкненими.

У разі розміщення бітумного котла просто неба, над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.

Котли допускається встановлювати групами. Кількість котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами котлів – не менше 9 м.

Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол має розміщатися на спеціально відведених майданчиках і бути на відстані:

– від будівель і споруд IV, IV, V ступеня вогнестійкості – не менше 30 м;

– від будівель і споруд III, IIIa, IIIб ступеня вогнестійкості – не менше 20 м;

– від будівель і споруд I та II ступеня вогнестійкості – не менше 10 м.

Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень потрібно у бачках з електропідігрівом. Забороняється застосовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.

Доставка гарячої бітумної мастики на робочі місця повинне здійснюватися:

– у спеціальних металевих бачках, що мають форму зрізаного конуса, оберненого широкою частиною донизу з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у разі випадкового падіння бачка;

– насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції, не допускаючи при цьому протікань. На горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг. У місці з’єднання шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр довжиною 0,4-0,5 м (з брезенту або інших матеріалів). Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики, повинне бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.

Не дозволяється:

– залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);

– встановлювати котли в горищних приміщеннях та на покриттях будівель і споруд;

– продовжувати топлення котлів з бітумами (смолами) у разі появи витікання. У цьому випадку необхідно негайно припинити опалення, очистити котел, відремонтувати або замінити його.

Робота з мастиками, клеями й іншими подібними горючими речовинами і матеріалами

Як правило, горючі покриття на підлогу слід наносити при природньому освітленні. Роботи необхідно починати з місць, що найбільше віддалені від виходів з приміщень, а в коридорах – після завершення робіт у приміщеннях.

Наносити епоксидні смоли, клеї, мастики, у тому числі лакофарбові на основі синтетичних смол, наклеювати плиточні й рулонні полімерні матеріали слід після закінчення всіх будівельно-монтажних і санітарно-технічних робіт перед остаточним фарбуванням приміщень.

При приготуванні бітумної мастики розігрів розчинників не дозволяється.

Під час змішування розігрітий бітум слід вливати у розчинник (бензин, скипидар тощо), перемішуючи його дерев’яною кописткою. Температура бітуму в момент приготування суміші не повинна перевищувати 70 °С.

Забороняється користуватися відкритим вогнем у радіусі менше 20 м від місця змішування смоли з розчинниками (бензином, скипидаром тощо).

У разі використання імпортних речовин і матеріалів, необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій на виконання робіт, що додаються.

Не дозволяється використовувати речовини, матеріали та вироби, що не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.

Для виконання робіт з використанням мастик, клеїв та інших горючих речовин (далі – ГР) повинен застосовуватись інструмент, виготовлений з матеріалів, що не дають іскор (алюміній, мідь, пластмаса, бронза тощо). Промивати інструмент і обладнання, що застосовується під час виконання робіт з горючими речовинами, необхідно на відкритому майданчику або в приміщенні, що має вентиляцію.

У разі використання горючих речовин, їх кількість на робочому місці не повинна перевищувати змінної потреби. Ємності з горючими речовинами потрібно відкривати лише перед використанням, не тримати їх відкритими, а після закінчення роботи здавати на склад.

Тара з-під цих речовин повинна зберігатися в спеціально відведеному місці поза приміщеннями.

Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготування суміші, нанесення її на вироби), що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт повинна визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунком. У цих приміщеннях не повинні виконуватися роботи, пов’язані з використанням вогню, або що викликають іскроутворення, не допускається перебування осіб, які не беруть участі в безпосередньому виконанні робіт.

Перед входом у такі приміщення повинні вивішуватися попереджувальні знаки й написи. Приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: два вогнегасники і покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті на кожні 100 м2 приміщення.

Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень одразу ж після закінчення робіт з ґрунтування чи фарбування ГР не дозволяється, про що повинні попереджати вивішені написи. Відновлення робіт у цих апаратах (приміщеннях) можливе лише після одержання дозволу керівника робіт.

До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

Комментарии закрыты.

Яндекс.Метрика