Державний нагляд у сфері господарської діяльності: особливості застосування нових процедур заходів реагування

Повна або часткова зупинка та відновлення роботи підприємств. Інші заходи реагування.

Ганна Єремій

Ганна Єремій

            Матеріал присвячений порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з урахуванням внесених до чинного законодавства змін, що набрали чинності з 01 липня 2013 року, та запровадженням нових процедур у здійсненні цих заходів, що фактично змінили підхід до державного нагляду.

 

1 липня 2013 року в українському законодавстві відбулися зміни, що повністю змінили підхід до здійснення державного нагляду у сфері господарської діяльності. Набрали чинності одночасно два закони, а саме: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України» від 02 жовтня 2012 року № 5404-VI, а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 20.06.2013 року № 353-VII, що змінили процедуру здійснення заходів державного нагляду та оформлення їх результатів. Метою прийняття вказаних нормативно-правових актів є суттєве зменшення адміністративного тиску на підприємців шляхом запровадження обмежень втручання суб’єктів владних повноважень у господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Основним нововведенням вищезазначених Законів стали зміни в проведенні процедури повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, а також запровадження процедури підтвердження обґрунтованості вжитих органом державного нагляду (контролю) заходів реагування.

Головним законодавчим актом, що передбачає порядок здійснення заходів державного нагляду, є, перш за все, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі – Закон №877), а також підзаконні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до цього Закону та на його виконання. Так, зокрема, процедуру проведення перевірок під час здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки й охорони праці в системі Держгірпромнагляду України передбачено Положенням про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки й охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 року №826 (далі – Положення). Зазначене Положення є підзаконним нормативно-правовим актом, а, отже, повинно застосовуватися в частині, що не суперечить Закону.

 Дві схожі за змістом, але різні за порядком застосування

процедури державного реагування

Так, раніше в редакції Закону №877, що була чинною до 1 липня 2013 року, в п. 5 ст. 4 передбачалося, що зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника. Так само ст. 7 вказаного Закону було визначено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п’яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Тобто, прийняття рішення про необхідність повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, за наявності відповідних підстав та за результатами проведеного планового чи позапланового заходу державного нагляду, до 1 липня 2013 року покладалося на посадових осіб органу державного нагляду (контролю), що здійснював відповідний захід.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України» від 2 жовтня 2012 року №5404-VI (далі – Закон №5404) внесено зміни, серед іншого, і до ст. 4 і ст. 7 Закону №877. Так, відповідно до ч. 5 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника. Застосовані адміністративним судом заходи реагування за позовом органу державного нагляду (контролю) скасовуються адміністративним судом у порядку, встановленому процесуальним законом.

Тобто, згідно з цими змінами, прийняття рішення про повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг покладається виключно на адміністративний суд, який оформлює це рішення у вигляді постанови за результатами розгляду справи за позовом органу державного нагляду. Отже, Законом №5404 запроваджено нову процедуру застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, і лише через суд.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності» від 20.06.2013 року №353-VII (далі – Закон №353) передбачено ще одну нову для здійснення державного нагляду процедуру: підтвердження адміністративним судом обґрунтованості вжитих органом державного нагляду заходів.

Відповідно до внесених змін, чинна з 1 липня 2013 року редакція ст. 4 Закону №877 має такий зміст: «Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, – із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом».

Отже, в результаті набрання чинності двома вищезазначеними законами, запроваджено якісно новий підхід до порядку вжиття органами державного нагляду заходів реагування. Законами передбачені дві схожі за змістом, але різні за порядком застосування процедури державного реагування:

1. Застосування адміністративним судом заходів реагування за позовом органу державного нагляду. Нормативними підставами застосування цієї процедури є ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону №877, а також процесуальні норми, передбачені ч. 2 ст. 18, абз. 2 ч. 2 ст. 99, п. 5 ч. 1 ст. 183-2, ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України);

2. Підтвердження адміністративним судом обґрунтованості вжитих органом державного нагляду заходів реагування – здійснюється за позовом органу державного нагляду. Нормативними підставами застосування цієї процедури є також ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону №877, а також процесуальні норми, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 183-6 КАС України.

Окремо та більш детально розглянемо кожну з цих процедур, а також процесуальний порядок їх застосування.

 ЗАХОДИ РЕАГУВАННЯ ЗА ПОЗОВОМ ОРГАНУ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ

 1. Застосування адміністративним судом заходів реагування за позовом органу державного нагляду (щодо повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг).

Як зазначалося вище, відповідно до ст. 4 Закону №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Ч. 7 ст. 7 цього Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлені порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Порядок звернення до адміністративного суду, а також строки такого звернення, передбачені чинним КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України визначено, що справи про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням, підсудні окружним адміністративним судам.

 Терміни звернення

 Важливим процесуальним питанням під час звернення органу державного нагляду з позовом до суду є дотримання строків для такого звернення.

Ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Цією ж статтею передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 183-2 цього Кодексу (тобто у справах щодо застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням), встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб’єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Необхідність дотримання цього строку зумовлена ст. 100 КАС України, згідно з якою передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що видається ухвала.

Щоб не виникало питання, яким чином визначати день виявлення суб’єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду, необхідно керуватися наступними нормами.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №877 визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі невиконання – детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. П. 2.23 Положення також передбачено, що за результатами перевірок суб’єктів господарювання і перевірок виробничих об’єктів складаються відповідні акти, в яких зазначається стан дотримання вимог законодавства суб’єктом господарювання, а в разі недотримання – детальний опис виявлених порушень із зазначенням норми законодавства.

Оскільки саме в акті зазначається стан дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства та перелік виявлених у ході перевірки порушень, а також з урахування того, що саме на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, орган державного нагляду за наявності підстав звертається з позовом до суду (ч. 7 ст. 7 Закону №877), днем виявлення суб’єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду є день складення акта.

Підстави для повного або часткового зупинення виробництва

Варто звернути окрему увагу на питання щодо наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, що попередньо визначаються посадовою особою органу державного нагляду, що здійснює відповідний захід, а остаточно – адміністративним судом, про що зазначається в постанові суду.

Відповідно до п. 2.26 Положення, право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки:

– порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників;

– порушень вимог Кодексу України про надра;

– відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

– непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки;

– виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

У разі виявлення факту перевищення допустимих норм технологічного навантаження виробничого об’єкта (окремого виробництва, машин і механізмів) або якщо дійсний рівень технологічного навантаження створює загрозу життю працівників, уникнути чого можливо за рахунок його зниження, роботи такого об’єкта (виробництво, експлуатація машин і механізмів) можуть бути обмежені до допустимого безпечного рівня.

Положенням передбачено також і визначення поняття «загроза життю та здоров’ю працівників»: виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об’єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, що може призвести до смертельних наслідків.

Випадки допущення порушень вимог чинного законодавства з охорони праці, що є підставою для повної або часткової заборони виконання робіт або експлуатації, застосування машин, механізмів тощо, може бути передбачено також у відповідних галузевих нормативно-правових актах з охорони праці (НПАОП).

Таким чином, за результатами здійснення заходу державного нагляду та за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, орган державного нагляду у 15-денний строк з дня складення акта звертається до окружного адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування.

Повну версію статті читайте на сторінках «ПБ» №8-2013

Комментарии закрыты.

Яндекс.Метрика